На арені завжди

(Малюнок створено на комп’ютері)

***

ти освітлений завжди

де й коли б ти не був

тебе очі пасуть

всього сущого поруч

припадають вловити

  твій крок

твою суть

зусібіч і зсередини…

ти ще є

чи вже порох…

ти завжди на арені

великій малій

вартий бути у центрі чужої уваги

стережуть тебе очі 

стережуться

як змій

від жаги нападають

 від страху

з розваги

і скидають байдужістю

коли інше щось є

зачіпає що серце

 тривожить чи тисне

ти завжди на арені

мовчиш чи кричиш про своє

очі стежать за рухом

за напрямом кольором

звісно

очі водять і зводять

стискаючи й ширячи даль

очі носять тебе

як пір’їнку сльозинку палітру

і ховають в снігах і рятують собою

від фаль

і заламують ломлячи

йдуче від тебе світло

(Галина Мирослава)

/ / / /

    3 comments

    Comments are closed.

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post