Лопатин, Лопатинський

Слухала гру всесвітньо відомого київського піаніста Романа Лопатинського, насолоджувалась, а перед очима плив знайомий з дитинства Лопатин на Львівщині, куди мама ходила до школи, в основному пішки, через ліс, майже завжди трусячись від страху, з села Нивиці, тоді Лопатинського району, згадувався Лопатин, по якому блукала в дитинстві, задивляючись на тоді занедбаний храм 1772 року, спроектований колись Б.Меретином, тут до приходу радянської влади було місце паломництва до образу Божої матері Лопатинської, копії Ченстоховської ікони, яку привезли до Польщі з Белза, з країв, дорогих моєму батькові. Зараз образ Божої матері Лопатинської знаходиться у Войтицях Опольського воєводства (Польща). Ця копія була замовлена Матеєм Нестоємським з Рідкова біля Берестечка у 1754 році, йому, так передають з уст в уста, наснився Лопатин, де він не лише ніколи не бував, а й не чув про нього,  уві сні Матей побачив лопатинський костел, тому, порадившись з графинею Катериною Мнішек, вирішив, що ікона має знаходитись саме в Лопатині.  5 липня 1756 року  ікона була занесена до костелу.

Зараз храм діє, повернулись на свої місця закопані останнім настоятелем 2 дзвони (1850 року та 1923 року), на одному з них зберігся історичний, глибоко болючий, напис: ,,Вічна пам’ять 60 Героям, яких більшовики жорстоко порубали у Лопатині 14.08.1920 р.”

Мама любить повторювати про прочитану нею в дитинстві книгу  Осипа Турянського про Лопатинський замок, яку дала їй почитати тітка в Оглядові, родичка. Стосунків з тіткою Турянською батьки не дозволяли підтримувати, боячись переслідувань та виселення на Сибір. Пів життя шукаю цю книгу… А знайти не можу.

P.S. Страшенно радію, що йде така робота, та з великим нетерпінням чекаю відкриття архівів онлайн : http://pra.in.ua/

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...