Відсутність

і сотні  нових висотних будинків як пальці

стримлять із надією 

неба черпнути п’янкого

і поплавками

розхлюпують тишу

і жаль що

кора літ потріскує

димом рвучись у дорогу

відсутністю пахне

 одна вона в світі безмежна

одна вона точить

і межить

і тишу краде

бездом’ям у тілі

бездом’ям у домі

усюди

де звук не відбився луною ніде

                       (Галина Мирослава)

 

/ / / /
Галина Мирослава

Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...