Абетний дім (ГалкаМир/ГалинаМирослава). Серйозна казкова історія

Аби будиночок міцно стояв на землі, його будували не дуже високим — він має лише 4 поверхи. У кожному під’їзді на кожному поверсі розташовано по 4 квартири.

На першому поверсі першого під’їзду у квартирі номер 1 мешкає літера А, на цьому ж поверсі її сусідами є Б, В і Г. Літера А дуже голосна і досить часто ходить у гості до інших літер, зокрема до найближчих сусідів — Б, В і Г. Літера Б, її по-дружньому називають Бука або Бета, й Віта, тобто В, — подруги. Вони дуже схожі між собою — обоє повненькі. Але їх повнота трохи дратує худеньку сусідку Гаму (Г). Гама щоранку займається спортом і всіх заохочує це робити. Хоча, якби не округлість подруг, можна було б помітити, що всі троє містять літеру Г — основу їхньої конструкції. Їх зближує ще одне — кожна з них може  звучати по-різному, відповідно до того, де в слові стоїть, або коли, а також у яких землях, слово, що має цю літеру, народилось.

На другому поверсі першого під’їзду мешкають Ґ, Д (друге ім’я Д — Добро), Е і Є. Спочатку літері Ґ пропонували взяти квартиру поруч з Г, бо вони майже однакові, але Ґ вперлась рогом, тож довелось переселити її на поверх вище. Через гострий характер літеру Ґ не дуже полюбляють сусіди, однак знають, що вона значно старша за Г, а також, що з нею рахуються іноземці, тому стараються не ображати. Д — дуже хороший друг, дорожить дружбою і любить дітей. Про їхніх сусідок Е і Є інші літери кажуть: “Хоч хлібом не годуй, а дай поговорити”. Е тихіша за Є, тому до неї більше тягнуться. Щодо Є, то їй часто доводиться пасти задніх.

Третій поверх першого під’їзду — парафія Ж, З, И та І. Ж, друге ім’я якої досить незвичне — ЖивІте, разом з літерою З — літери руху. Вони часто нагадують комах: то дзинчать, то джищать*. Добре, що стіни в будинку гасять звуки, мабуть, саме тому всі в будинку живуть мирно — ніхто нікому не заважає. На цьому поверсі дуже помітна літера I, бо всюди пхає свого носа, всіх намагається помирити й поставити в одне речення, іноді весь будинок від неї втомлюється. И скромніша, хоча не так вже й рідко навідується до тих приголосних, які кличуть до себе погомоніти.

Четвертий поверх забрали собі Ї, Й, К і Л. Літеру Ї люблять не всі, вона має не дуже приємну рису — протиставляє себе літері І, від якої не дуже відрізняється. Всі були заскочені, коли вона відмовилась жити з І на одному поверсі. Допитлива К, яку між собою літери частіше називають Як, дуже цікава до всього і любить питати: “Яким чином? Як?”. Вона, як і м’яка Л (Любов), трохи бешкетна, однак не така ніжна й ласкава. Літері Й подобається підскакувати й розважати інших.

Другий під’їзд починають Н з прізвиськом Наш, О, П і Р. Головною на поверсі є, звичайно, О — літера радості, тепла, здивування. Її квартира має номер 19. Мирну літеру-арку П часто кличуть Пі, іноді по-іншому:  Спокій. Вона закликає до праці, відпочинку, може бути прапором, що скликає всіх до спільних дій, потрібна для прогнозів, тому є найуживанішою літерою української абетки. До речі, номер її квартири точно такий, як кількість усіх пальців людини — десять на руках додати  десять на ногах. Р, що має прізвисько Промова, постійно всім нагадує, що для порозуміння треба про всі свої проблеми говорити, повторюючи раз за разом: “Проговорюйте, не мовчіть”.

Другий поверх займають С (Слово), Т, У й Ф. Літера С, що оселилась у квартирі номер 22, — одна з найулюбленіших, вона дала початок прегарним словам. Прислухайтесь: слово, сонце, світ, серце. Літера У, яку друзі кличуть тільки Ук, любить роздолля й волю, недарма ж вона заховалась у слові Україна. Ф (Ферт або Франт) часто фуркає, може тому, що зовсім молода, іноді її треба приструнювати. Т має прізвисько Твердь. Ця літера товариська, але надто певна себе, що далеко не всім подобається.

Третій поверх вибрали собі Х, Ц, Ч і Ш. З них виділяється Ц, що постійно щось цінькає. Черв’ячок Ч, любителька гиготіти Х, шарудлива Ш шелестять, хрумтять, чавкають, на щастя, не дуже голосно.

Найвищий поверх доглядають Щ, Ь, Ю і Я. Треба було б сказати, що всі літери дуже працьовиті й охайні. Вони добре розуміють, що без догляду будинок і квартири зруйнуються, однак Ю і Я відрізняються у кращий бік — вони особливо дбайливі на цьому поверсі. Дивно, що Щ не хотіла селитись разом з Ш, щось вони, може, не поділили. Щ м’якша характером, Ш — твердіша. Гадаю, саме Ш перегнула палицю. М’якого знака ніхто не чує, але він любить потайки біля когось соліднішого стати, аби його побачили. Ю і Я, як усі українські голосні (А, Е, Є, И, І, Ї, О, У, Ю, Я), почуваються вільно, особливо Я, що дуже сильно вимагає до себе уваги.

Голосні одноголосно домовились помалювати свої помешкання в яскраві кольори й трохи тим хизуються.

Приголосні, які звучать дзвінко: Б, Д, Г, Ґ, Ж, З, — вибрали для себе виразну зелену барву, хоча їм все одно ніколи не стати голосними.

Глухі приголосні: К, Ф, П, Т, Х, С, Ц, Ч, Ш, — синю, а от ті, їх ще називають сонорними, що не належать ні до глухих, ні до дзвінких: В, Й, Л, М, Н, Р, — фіолетову. Тільки Щ, поєднавши в собі Ш й Ч, ні до кого не приєдналась, бо не терпить синього кольору, а фіолетового їй не вистачило, тому вона пофарбувала стіни своєї квартири в брунатний колір, як бруньки на дереві.

М’який знак  Ь — знаний любитель білого. У нього все біле.

Жодна з літер у будинку не затримується довше, ніж на ніч. Вранці всі вони поспішають на роботу наввипередки одна перед одною. А працюють допізна, згодом розбігаються по квартирах свого чотириповерхового будинку на два під’їзди. Усім потрібно час до часу відпочивати.

Абетний дім