EUGÊNIA FEODOROVA

Вона була балериною світового рівня, а в Україні досі практично не згадується.
Росіяни називали її Євгенією Фьодоровою (Федоровою), у Бразилії вона своє прізвище записала як  EUGÊNIA FEODOROVA (Феодорова), обидва прізвища в Україні зареєстровані.

Євгенія прожила довге життя – від 17 жовтня 1923 (Київ) до 2007 (Ріо-де-Жанейро, Бразилія), за своє життя встигла навчити хореографії кілька поколінь бразильських танцюристів.
А потрапила до Бразилії вона так – у 1954 році відому солістку Київського Державного театру опери та балету, що під час Другої світової війни потрапила до концентраційного табору та після війни вирішила не повертатись до Союзу, а продовжувала танцювати в різних країнах Європи, Євгенію Федорову, яка мала освіту не лише хореографа, а й педагога, бразильський хореограф Далал Ашар запрошує до Бразилії для створення в Ріо-де-Жанейро школи балету. Бразильці захоплювались російською школою балету, яскравою представницею якої (на їхню думку) вона була.
Балерина прибула саме у той час, коли Бразилія оплакувала смерть свого президента Жетуліо Варгаса, і відразу почала готувати молодих бразильських танцюристів. Темпераментні та ритмічні бразильці її відразу надихнули.
Євгенія була сміливою творчою натурою – вона скасувала ,,жіночі” та ,,чоловічі” елементи танцю, її танцюристи виконували всю гаму рухів, що відрізняло школу Федорової від того, що проповідувала  російська школа балету.
У 1961 році Євгенія Федорова навіть створила Фонд бразильського балету, який відкрив багато талантів.
На заняттях балерина не лише навчала хореографії, вона говорила про мистецтво, літературу, історію та розповідала новини культури.
Федорова стала першим хореографом в Латинській Америці, яка поставила такі шедеври класичного балету, як ,,Лебедине озеро” та ,,Баядерка”. Під її керівництвом бразильський глядач побачив оперу-балет ,,Золотий півник” Римського-Корсакова, а також ,,Відкриття Бразилії” Вілла-Лобоса.
Після смерті Євгенії Федорової її ім’ям була названа одна з вулиць Ріо-де-Жанейро.

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...