На колінцях

Коли по хаті бігає та лазить дітлашня, до якої звертаєшся ласкавими словами, мимоволі пестливі слова входять у твій лексикон. Вчора син, якому вже тридцятка, попросив дати дорогу зі словами: ,,Мені треба ручки помити”. Я усміхнулась, і мені згадалось, що моя мама ніколи не казала слова коліна, тільки колінця: ,,Я встала на колінця”, ,,Болять колінця”, ,,Пшениці вам по колінця (віншування)”, щось таке.

Усе це разом несподівано вилилось у дитячий віршик.

На колінцях


Повзе мама на колінцях,
Тато навкарачки,
Навперейми малюкові,
Навзаводи. Лячно
Він під ліжко швидко лізе,
Вже й не видно п’ятки,
А як звідти вилізати,
Геть не має гадки.
Просить мама: ,,Повертайся”,
Просить тато: ,,Сину,
Навпочіпки не ставай,
Зачекай, я вийму.
Не журися і не плач —
Можна все владнати.
Тато з мамою вже близько,
Будуть помагати.”

Коли по хаті бігає та лазить дітлашня, до якої звертаєшся ласкавими словами, мимоволі пестливі слова входять у твій…

Gepostet von Halyna Myroslava poetry am Sonntag, 28. Juli 2019

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...