Конрад Кржижановський, художник світової слави з Кременчука

Narzeczona_przy_lampie

Стаття про Конрада на сайті “Стожари” – http://svitua.org/index.php/tsikavo/vydatni-ukraintsi/item/3688-konrad-krzy-anowski

   Конрад Кржижановський, Крижановський, Крижанівський, Konrad Krzyżanowski (15 лютого 1872, Кременчук – 25 травня 1922 року, Варшава) – знаний художник, що творив мальовничі та динамічні композиції в кольорах, що контрастують між собою. Світ знає його як польського та російського живописця, представника раннього експресіонізму, видатного портретиста, педагога, ілюстратора. Однак, якщо уважно читати біографію митця, то більшу частину свого життя він провів
на теренах України.
   Відомо, що Конрад ріс у Києві, тут і почав навчатись живопису в Київській рисувальній школі, відомій як школа Миколи Мурашка. Згодом продовжив освіту в Імператорській Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, де захопився творчістю Куїнджі, але закладу так і не закінчив – не зумів витримати тиску системи освіти та ввійшов у конфлікт з ректором, після чого був відрахований з академії. До речі, як відмічають мистецтвознавці, портрети того часу, створені художником під впливом скандинавського та російського мистецтва, наповнені декадентським песимізмом…
   У 1900 році митець переселився до Варшави, де разом з Казимиром Стабровським заснував приватну школу живопису, якою опікувався 4 роки. У 1904-1909 р.р. викладав у Школі витончених мистецтв у Варшаві. У Варшаві художник належить до кола модерністів, які  зібралися навколо елітного художньо-літературного журналу “Химера” під редакцією Зенона Пшесмицького. К. Кржижановський виконав ряд ілюстрацій для цього журналу.
   Часто відвідував Україну.
   Одружився на початку 20 століття зі своєю варшавською студенткою, художницею Михайліною Пьотрушевською (Michalina Piotruszewską), 1889 року народження, з волинської багатої родини.
    У час, коли вибухнула Перша світова війна, художник перебував у родичів на Волині та Поділлі.

Через кілька років, у 1917-1918 роках, викладав живопис у польській Школі образотворчих мистецтв у Києві.

Після здобуття Польщею незалежності художник їде до Варшави та відновлює діяльність своєї приватної художньої школи.
/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...