День УЧИТЕЛЯ

(Едвард Еко “Трембіта”)

Усіх від усього серця вітаю з Днем учителя, адже усі в процесі життя опиняються в ролі учнів та вчителів.

Своє життя моя мама присвятила школі, поклала на цю справу все, я її практично ніколи не бачила – її поглинала школа. А от вчора, коли намагалась знайти згадки про неї в школах, де вона працювала, мене вбила тиша. Лише в одній школі одним словом. Крім того, я поглянула, чи згадані в моїй школі вчителі, які мене вчили. Жодним словом. В історіях шкіл, які переглядала в інтернеті, нема фотографій та простого переліку колишніх вчителів, а вони ж там працювали, віддавали себе школі часто більше, ніж своїм сім’ям,  їх же викинули, викинули, бо вже відійшли, старі чи зайві, викинули заради прослави себе сьогоднішніх. Такої байдужості та пустоти я не очікувала.

«Випереджуйте одні одних пошаною» (Біблія),

“Brevis nobis vita data est, at memoria bene redditae vitae sempiterna”. – “Нам дано коротке життя, але пам’ять про добре прожите життя віч­на”.

“Поминай, як звали ту курку, що золоті крашанки несла” (укр. прислів’я)…

Я б почала сьогоднішній день згадкою про вчителів, які коли-небудь працювали в наших школах, та подякою їм.

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post