Вдячна Вадиму Аксьонову за його чарівні ,,Жоржини’‘, які викликали в мені натхненний звуковий потік . Трошки підправивши, вирішила залишити на згадку.
Хлюпоче від пахких жоржин повітря витримане… Ранок
Розкинувся. Роями бджіл, джмелями, пахощами манить,
І струшує по краплі сум, не залишає в серці муки,
Світ паленіє… Доокіл жоржинові голівки й руки.
І ти у сяйві тих жоржин пелюсточкою в чаші міту
Пливеш як човник по воді назустріч світу”
(ГалинаМирослава)
