Швельбавий

У Бродах, про які 18 вересня 2019 р., о 15.00 будуть говорити у Львові, презентуючи книгу Берріса Куцмані ,,Броди: Прикордонне галицьке місто в довгому ХІХ столітті”, вчора раз за разом від екскурсовода лунали слова з буквосполученням шв. Особливо довго крутилась у моїй голові історія про українця з прізвищем, здається, Швайка, якому так добре пішло постачання до Європи сала, що він зумів вибудувати собі будинок у самому центрі Бродів поруч з єврейськими будівлями, а згодом стати меценатом міста, особливо українських товариств і патріотичних рухів. Щоправда, його життя обірвалось у Гулазі, як і у тисяч тогочасних українських патріотів. Почуте у Бродах плавно перетекло у маленьку подяку звучанню шв. У тексті нема жодного слова, якого б не було у словнику Грінченка, проте більшість з них практично ніде ніким не використовуються, а шкода.
——–
Швельбавий

Він пишеться Швайка. І не випадково. Шило, як кажуть, не в тому місці. Шварний, однак не швайкало — не шейкається з місця на місце без потреби. Казали, що він шваб, може й так. Вимову має нечітку, тому кличуть його в містечку Швельбавий, та він не ображається. Добрий дуже. З усіх сил старається говорити гарно, не швандрикати, не шварґотати, а коли швидкає — не виходить, змазується. Для його роботи важливіші руки. Працює шевчиком. Має свою шевню, там і шевцює, і готує чоботи до шварцу. Часом принесуть такі, що вже варто швирдиць або швиг, а він шварунок знайде, шварком постукає, щось швигне, десь замінить, швари попідтягує — ніколи не зноситься. І все швидко-швидко. Знайшов собі пару шевчина. Тепер працюють удвох з шевчихою. А ще він, можете від здивування шваркнути, мій шваґер. Отак!
————————–
http://www.lvivcenter.org/…/news/3213-19-09-18-boerries-ku…/