За склом

окулярам знаку нескінченності
затісно на носі буття
він намагається пролізти усюди
вибиваючи скельця
дістаючи до хмар
ламаючи оправи
що сідають на вуха
і себе самого

Робота Марини Куц, яка якби ,,народила” ці кілька поетичних рядків. Дякую.

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2344556555872916&set=a.1394242980904283&type=3&theater

/ / / /

1 Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

you may like this post