Марія Верш

6 липня

Сьогодні знову милувалась картинами Марії Верш (Верш, вірш…), точніше Esther Marie Versch, мені страшенно подобаються її роботи. Знаю Марію з її теплих листів та коротеньких повідомлень у Facebook.

Я дуже щаслива людина, бо маю можливість знати таких гарних людей, як Марія. Коло моїх друзів невелике. Скільки себе пам’ятаю, серцем тягнусь лише до людей, які не лякають мене своїм тиском, менторством, не відштовхують своєю поведінкою – бажанням сісти на голову, вказувати, куди йти, як йти, коли їх про це не прошу, загнати в кут, намагаючись на своєму “танку” чи коні просто заїхати мені в душу. Завжди потребувала бути вільною у своєму виборі. Може тому, що росла без братів чи сестер, з любов’ю до самотності, яка ніколи не гнітила, навіть навпаки: насичувала думками, почуттями, захищала від болю; так уже склалось, що, виростаючи, не зіштовхувалась з проблемами конкуренції, росла ніби ізольовано, повна світлих думок про рівність, з повагою до себе та інших.

Марія для мене – дуже “свій” художник, глибока, витончена та проста, милосердна одночасно, як у мистецтві, так і в спілкуванні, з тих, хто живе серцем та оберігає інших від болів.

Коли переглядаю її роботи, здається, що я теж індіанка… що живу там… у тому далекому світі.

http://fineartamerica.com/profiles/esther-marie-versch.html

Може, я і є той крілик, що ховається в розбитому горщику, коли бачить колючки навколо… http://fineartamerica.com/featured/rabbit-hiding-place-esther-marie-versch.html