Малюнки С. Лема

13 квітня

–

Натрапила сьогодні на  статтю Анни Баранової, польського критика та історика мистецтва (нар. у 1959 році в Добромилі Львівської області) про специфічні малюнки Станіслава Лема, як сина отоларинголога, що ріс серед анатомічних атласів людей та тварин, книг і розмов про патології та захворювання (ŚMIESZNE I STRASZNE. RYSUNKI STANISŁAWA LEMA).  Серед малюнків Лема один просто вразив. Ось він –

Ось такий жук, ніби схожий на мирну жарівку, призначену дарувати світло, навіть прикрашений на панцирі сердечками, однак, лише одна мить – і він своїм носом, не просто гострим чи допитлим, а свердлом, залізе у кожний закуток, який видивлять його глобусоподібні пильні очиська. А ноги! Невеликі, покарлючені, виразно звірячі, з пазурами, що готові роздряпати вас, роздерти, розтерти кожної миті… І дуже нагадує певний тип людей… Тих, які ні з чим не рахуються.

Отакий-от жук-кровопивця. Такого не впильнуєш – вигризе собі дорогу, де б вона не йшла…