Сергій Корсай

Кілька років тому побачила ,,Птахів” Сергія Корсая – з того часу вони перед очима. Чи можна забути небо, що схоже на дерево з жилавим листям, небо, що нагадує порепану долоню, на лініях якої проступає давнина, і тих птахів, що, сідаючи на неї, насичуються пам’яттю, від чого світліють, просвітлюються, і так нагадують ангелів…

Дякую, Сергію.