Мабуть, найглибше можна відчути ці кілька рядків, поглянувши на роботу американської художниці Рейчел Нельсон, що мені особисто дуже дорога (натиснути на прізвище).
Спочатку я хотіла назвати цю річ ,,Собі”…
—
над головою чорною стрічкою галка галиться
тіні крику лишає галюючи
і галечник під ногами шарудить
наспівує
скаменілими кісточками ягід
яких ніколи руки не торкались
як і губи
–
до води веде
часу
що має накрити з головою
хвилею
до сопілки горла підступаючи знизу
до сопла
спазмами
пари пам’яті з усіх отворів на волю вирвати
–
аби тіло відпустити
аби тілу відпустити
і вистудити
(Галина Мирослава)
