Ломиголовки або 1920-30-і (кілька слів про кіно)

Як відомо, українське кіно вийшло на міжнародну арену у другій половині 1927 року, бо саме з цього часу про українське кіно регулярно писала закордонна преса.
З 1926 року Україна стала другим після США постачальником кінопродукції до Німеччини. У 1927 році в Париж та Берлін були відіслані такі фільми, як: «Тарас Трясило», «Сорочинський ярмарок»,«Микола Джеря »,«Свіжий вітер»,« Алім »,«Блукаючі зірки»,«Сумка дипкур’єра », «ПКП». Французькі, німецькі, австрійські, чеські фірми закуповували українські фільми для свого прокату, журнали різних країн друкували двотижневі огляди поточної кінопродукції. З 1929 року українські картини експортувались ще й до Японії та США, крім Німеччини та Франції, зокрема: «Отаман Хміль», «Слюсар і канцлер», «Остап Бандура».
Про призабутий потужний розвиток театру та кіно, як всіх інших жанрів мистецтва та культури взагалі (живопис, графіка, скульптура, архітектура, література…), у 20-х роках минулого століття, цей розвій у 30-і роки фактично був зупинений, ще буде написано сотні праць, бо інформація замовчувалась десятками років, багато діячів культури потрапили під Дамоклів меч системи, частину просто знищили, чимало митців покинули Україну під час Другої світової, намагаючись втекти від режиму.
Треба подякувати та низько вклонитись тим людям, які зберігали пам’ять про той час та намагаються по крупинках зібрати якнайбільше інформації (фільми, спогади, статті…). http://www.dovzhenkocentre.org/collection