З неба земля…

З неба земля виглядає як мікросхема,
чітко поділена різноманіттям фігур,

барвами ліжників зелені, осені, неба,
знаками рік як вітрил.
Ти попід хмарами,
в отворах хмар чітко бачиш –
навіть не крапки ми там, на землі,
справді невловні, невидимі оком,
не зрячим
в душу,

що рветься рибиною марно на дні.

Блиском металу позначені,

сонмом будівель,

змійками шансів,

триваннями вір і надій.
Навіть невидимі хочемо льоту у далеч
світом за вікнами,

що починається з дій.