З неба земля виглядає як мікросхема,
чітко поділена різноманіттям фігур,
барвами ліжників зелені, осені, неба,
знаками рік як вітрил.
Ти попід хмарами,
в отворах хмар чітко бачиш –
навіть не крапки ми там, на землі,
справді невловні, невидимі оком,
не зрячим
в душу,
що рветься рибиною марно на дні.
Блиском металу позначені,
сонмом будівель,
змійками шансів,
триваннями вір і надій.
Навіть невидимі хочемо льоту у далеч
світом за вікнами,
що починається з дій.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1899680843508974&set=a.129436503866759&type=3&theater
