–
вони відчували що мають зустрітись колись
ті двоє
у кожного з них
був свій старт
і молитви свої
своя висота вже досягнена
та свої строї
а на квитках своїх мрій і літери й коди були
своєї земної далеко-близької посадки
і швидкість своя і свій напрям страхИ теж свої
дорога що мінить якої не був би хто кладки
мінялись бордюри всередині зовні та спів
і межі свідомості
межі терпіння та віри
ті двоє летіли назустріч та наперекір
в скафандрах і без
з довірою і без довіри
вони відчували що мають зустрітись колись
вгорі чи внизу без вагань переляку чи болю
і що їм кахикання вітру чи сонце униз
вони зіштовхнуться
де й звідки б не були обоє
вони відчували
(Галина Мирослава)
