Вночі

Кажуть, щоб позбутись страху, треба його проговорити. Однак, як не говорити б та скільки, назавжди залишається пересторога, обережність, перевірка ,,холодної плити” після опіку. Пам’ятаю добре, як роками здригалась всім тілом від стукоту вночі в двері чи вікно, спочатку на те була одна причина, згодом з’явилась інша, нічим не краща, а коли ще третє прийшло, страх щез, проте його замінило оціпеніння, мене просто якась незрима сила прикріпляє до стільця чи ліжка, я не можу ні зрушити з місця, ні слова вимовити, ні поглянути, якщо наперед внутрішньо не приготувалась до зустрічі. Сьогодні так легко можна порозумітись через інтернет, телефон, домовитись заздалегідь, або хоч за пару хвилин наперед, а люди продовжують стукати опівночі, о четвертій ночі…