,,Ви були, як ява, і були, як сон”

Стаття минулого року, яку змушена перемістити через спам, прив’язаний до старої адреси.

–

Мариля  Вольська, Wolska (13 березня 1873, Львів – 25 червня 1930 р., Львів, похована на Личаківському цвинтарі), дочка відомого польського художника Кароля Млодницького, друга Артура Гротгера, та скульпторки, перекладачки, письменниці Ванди Монне (Ванди Млодницької, Каролової Млодницької), зарученої з Артуром Гротгером до дня його смерті (13 грудня 1867),  пов’язала свою долю з поетично-мистецьким Львовом, увійшовши у польську літературу під ім’ям Іво Пломінчик (Płomieńczyk),  у неї, правда, було ще кілька псевдонімів: Zawrat, D-mol, Tomasz Raróg; а до перших творів поетка подавала справжнє ім’я – Марія Млодницька (Maria Młodnicka).

Дівчинка зростала в мистецькому середовищі. Навіть її хресними були люди мистецтва: до однієї пари входив художник Генрик Родаковський з пасербицею, до другої – поет Корнель Уєйський з Л. Савчинською.

Дід письменниці по материнській лінії був нащадком французьких імігрантів, які до революції використовували прізвище Монне де ла Тур. Кароль Монне одружився на баронесі Корделії  Венц (Wentz zu Niederlannstein) зі старої дворянської сім’ї, яка виводила генеалогію з глибокого середньовіччя. Один з предків сім’ї, а саме: Конрад фон Альцай (Konrad von Alzey), вважався разом з відомим Вальтером фон дер Фогельвайдом автором саги про Нібелунгів. Ванда, мати Марилі, виховувалась в атмосфері високої культури, була дуже гарною та всесторонньо розвинутою особою.

Коли Марилі сповнилось 9 років, виникли серйозні загрози її здоров’ю. Тоді батьки придбали землю перед в’їздом до містечка Сколе, цю місцевість вони назвали “Сторожки”. Там збудували так званий “Дім над урвищем”. Родина жила то у Львові, то у “Сторожках”, пізніше, коли Мариля вийшла заміж, додався до творчих місць успадкований чоловіком будинок у Перепельниках (Тернопільська область).

“Woda rwąca, zielona,
Zimny, śliski, migotliwy pęd.
Wyciągnięte na wietrze ramiona.
Ślady mokrych na kamieniach pięt… “

(“Вода дика, зелена,
Імпульсивна, слизька, водоспад.
А на вітрі ушир рамена.
І сліди на камені п’ят …”)

У 14 років Мариля закохалась у 27-річного композитора Ігнасія Яна Падеревського, який концертував тоді у Львові. Це кохання було дуже сильним, усе життя потім вона намагалась,  бодай у натовпі, побачити композитора.

“Wiem, że nie będziesz dla mnie niczym więcej,
Jak mgłą i snem,
A jednak – w ciszę tę księżycem złota
Wyciągam ręce z bezbrzeżną tęsknotą
Za widmem twem…
Wiem, że nie będziesz dla mnie niczym więcej,
Jak mgłą i snem,
A jednak – w ciszę tę księżycem złotą
Własne me serce zawieszam ex voto
Przed widmem twem… “

(“Знаю, не будеш для мене ти більшим,
Аніж туман і сон,
Все ж бо – у тишу місяцем дальнім
Я простягаю руку з печаллю
За твоїм обра-зом …

Знаю, не будеш для мене ти більшим,
Аніж туман внеспин,
Все ж бо – у тишу місяцем злотим
Серце своє завішу ex voto
Перед твоїм…” (римований переклад))

Згодом дівчина вийшла заміж  за промисловця та винахідника Вацлава Вольського, якого вважали найідеальнішим чоловіком. Вацлав – один з піонерів нафтової промисловості Галичини. Пара жила в достатку, мала п’ятеро дітей: трьох синів та двох дочок.

За життя Марилі довелось пережити смерть найстаршого, дуже обдарованого літературно, сина, замордованого, як не прикро констатувати, українцями у 1919 році, у страшний час національного протистояння між поляками та українцями, коли українці, зірвавшись зі стану стисненої пружини у повний ріст,  одержимо, часом не встигаючи усвідомлювати що роблять, намагались розірвати коло столітніх принижень та непомірної зневаги зі сторони польського панства, допускаючи недопустиме: катування. Мариля також пережила смерть чоловіка у 1922році та наймолодшого сина (у 1926 р.).

Будинок Вольських знаходився біля підніжжя Цитаделі, поблизу Оссолінеуму, що став місцем зустрічей поетичної групи “Płanetnicy”, до якої належали, крім Марилі, відомі львівські поети та літератори: Леопольд Стафф, Едвард Порембович, Джозеф Руффер, Ян Заградник та Остап Ортвин.

Велику популярність Іво приніс останній томик її віршів – “Дзбанок (Глечик) малини” , 1929 року видання. Назви її попередніх поетичних книжечок теж дуже теплі: “Свято сонця”, “Осіння симфонія”, “З вогнів купальських”… У 1922 році видала новелу “Дівчата”.

        (Ян Стика. Портрет Марилі Млодницької-Вольської.)

Письменниця листувалась з великою кількістю людей, писала публіцистичні статті, біографії,  вела щоденник. Стиль її поезії еволюціонував від позитивістського, під знаком Конопницької, через песимізм Молодої Польщі,  до духу простоти, що виразно виявив себе в останній збірці. Критики особливо цінують короткі, афористичні рядки поетки та ряд ювілейних віршів про старий Львів.

Дочка Марилі Беата Обертинська, точніше Обертиньська, яка в молодості виступала на сценах львівських театрів, а під час Другої світової війни була вивезена радянськими окупантами в Казахстан, псевдо – Марта Рудзька (18 липня 1898 р., Сколе, Львівщина –  21 травня 1980 р, Лондон), як і мати, стала польською поеткою, а також прозаїком. До речі, вона залишила спогади про арешт у Львові, перебування під вартою у сумнозвісній львівській буцигарні –  Бригідках,  переміщення у в’язниці Києва, Одеси, Харкова, Старобільська, до табору у Воркуті, про звільнення за угодою про відновлення дипломатичних відносин між СРСР і урядом Польської Республіки у вигнанні («договір (угода) Майського-Сікорського» або «Сікорського-Майського») та приєднання до польської армії під керівництвом генерала Андерса.
Друга дочка, Анеля  Павліковська ( 11 липня 1901, Львів – 23 грудня 1980, Лондон), продовжила справу діда, ставши художницею, портретистом та ілюстратором книжок.

Похована Вольська у сімейній гробниці Млодницьких та Вольських на Личаківському цвинтарі у Львові.

“…I byłeś jak jawa i byłeś jak sen,
A usta twoje pachły żytnim chlebem,
A włosy twoje miały barwę miodu,
A z oczu twoich szły blaski źródlane
Krynicznych den…
I żytnim chlebem pachły twoje usta
I drzewa święte szumiały nad nami
I słońce złote stało nad dębami —
A tam — pieczara chramu była — pusta…”

(“Ви  були, як ява, і сон удень,
А ваші вуста пахли  житнім хлібом,
І мало волосся барвистість медову,
А з ваших очей йшли блиски весняні
Колодязних ден…
І житнім хлібом пахли ваші вуста,
Дерева світу шуміли над нами
І сонце було золоте над дубами –
А там – печера храму була – пуста…”)

P.S. Кілька книжок Марилі можна побачити в інтернеті, зокрема тут: http://wolnelektury.pl/katalog/autor/maryla-wolska/

У бібліотеках можна також розшукати твори Ванди Млодницької, матері Марилі Вольської, зокрема, повість “На порозі слави” про життя молодих художників (1884), низку оповідань та дитячих книжок, переклади польською Ганса-Хрістіана Андерсена, Кнута Гамсуна, “Історію Лускунчика” Т.А.Гофмана, “Муки Ісуса Христа” К.Емеріха та “Легенди Христові” С.Лагерльофа, а також спогади разом з листуванням з А.Гротгером, що були надруковані у двотомнику “Артур і Ванда: історія кохання Артура Гротгера і Ванди Монне” у Львові у 1928 р..