Важко втрачати

Львів проводжає знаного українського письменника Романа Іваничука.

“Четвертий вимір” колись справив на мене неймовірно сильне враження, здавалось, мене побільшало – відчутно розширило зсередини… Важко втрачати духовно близьких…

Вічная пам’ять…

Моя родина саме вчора понесла й свою втрату, родинну, для родини велику, бо неможливо повернути назад дуже гарну людину, енергійну, життєрадісну, сповнену тепла, навіть при тому, що вже була досить поважного віку.

Вдома залишились нам дві роботи від пана Ярослава, Ярослава Лисака – випалений ним портрет Лесі Українки, подарований моїй мамі, та подарунок мені на уродини в далекому-предалекому близькому дитинстві (робота з дівчиною та пташкою) …

Світлая пам’ять. Спочивайте з миром. Земля Вам пухом…

P.S. Знайшла стару фотографію, де дядько Славко тримає маленького сина Тараса на руках, а я стою за мамою, поклавши свої руки їй на плечі.