17 березня

Березень приходить до мене згадками про бабусю МИхайліну (8 березня) та діда Володю (Влодка, Володимира чи Володимирка), брата мого батька, старшого від мого батька на ціле покоління. Цікаво переглядати його документи.

Старі документи – історія, і не лише родини.

Одна з умов вступу до вчительської семінарії – відсутність вад мови:

Табель успішності польською мовою з підписом батька (мого діда по батькові, який прожив 100 років) українською мовою:

Документ про навчання в Подєбрадах (Чехія) в Українському технічно-господарському інституті ( в одному з записів він був названий Українським націоналістичним, треба буде пошукати ще й той документ):

1945 рік, Хоробрів ще належить Грубешівському округу, Грубешів зараз у Польщі:

Історія… Пам’ять…

P.S. А от як виглядала метрика:

Володимир, мій батько та дві сестри – діти Петра Козака та Параскеви Вець, внуки  Василя Козака&Анни Грицай по батькові та Остапа Веця&Марії Хоми по матері.

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...