20 липня

Як не крути, а уколи зауваженнями, отримані нами, насправді криються у неповазі до нас, іноді ми таку поведінку дійсно заслуговуємо, однак, часто ми зіштовхуємось з людьми, що, користуючись своїми принципами визначення шанованих для себе, відправили нас ,,у смітник”.

Якщо людина нас цінує, дорожить знайомством чи стосунками, вона прилюдно не підкреслить наші вади, не зробить зауваження, якою б дурною не була, попри все знайде в собі сили стриматись, бо їй на тому залежить.

Якщо ж поваги нема, тоді співрозмовник сам себе звільняє від гальм і може прилюдно не лише вказати на помилки чи вади, а й дозволити собі ,,вилити помиї”.

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post