Швельбавий

У Бродах, про які 18 вересня 2019 р., о 15.00 будуть говорити у Львові, презентуючи книгу Берріса Куцмані ,,Броди: Прикордонне галицьке місто в довгому ХІХ столітті”, вчора раз за разом від екскурсовода лунали слова з буквосполученням шв. Особливо довго крутилась у моїй голові історія про українця з прізвищем, здається, Швайка, якому так добре пішло постачання до Європи сала, що він зумів вибудувати собі будинок у самому центрі Бродів поруч з єврейськими будівлями, а згодом стати меценатом міста, особливо українських товариств і патріотичних рухів. Щоправда, його життя обірвалось у Гулазі, як і у тисяч тогочасних українських патріотів. Почуте у Бродах плавно перетекло у маленьку подяку звучанню шв. У тексті нема жодного слова, якого б не було у словнику Грінченка, проте більшість з них практично ніде ніким не використовуються, а шкода.
——–
Швельбавий

Він пишеться Швайка. І не випадково. Шило, як кажуть, не в тому місці. Шварний, однак не швайкало — не шейкається з місця на місце без потреби. Казали, що він шваб, може й так. Вимову має нечітку, тому кличуть його в містечку Швельбавий, та він не ображається. Добрий дуже. З усіх сил старається говорити гарно, не швандрикати, не шварґотати, а коли швидкає — не виходить, змазується. Для його роботи важливіші руки. Працює шевчиком. Має свою шевню, там і шевцює, і готує чоботи до шварцу. Часом принесуть такі, що вже варто швирдиць або швиг, а він шварунок знайде, шварком постукає, щось швигне, десь замінить, швари попідтягує — ніколи не зноситься. І все швидко-швидко. Знайшов собі пару шевчина. Тепер працюють удвох з шевчихою. А ще він, можете від здивування шваркнути, мій шваґер. Отак!
————————–
http://www.lvivcenter.org/…/news/3213-19-09-18-boerries-ku…/

У Бродах, про які завтра,18 вересня 2019 р., о 15.00 будуть говорити у Львові, презентуючи книгу Берріса Куцмані…

Gepostet von Halyna Myroslava poetry am Dienstag, 17. September 2019

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...