Тіло Венеції

тіло Венеції м’яко пронизують вени

цінність їх крові торкає каміння

віки

краплі гондол (старовинні пулени)

спиняються в серці

аби

повернутися знову

мірить і міряє гребінь на носі гондоли

мітиться шлях на носочку ноги

моститься місто на мостики спершись і солод

золота спецій набувши ваги

тіло виповнює

_

в дивнім полоні

звуки

і фарби

доріг і зупинок

чайкою в небо за Альбіноні

танцем з Вівальді до раю невпинно

.

маски повсюди

спектром під ними

світ від розпусти до благочестя

.

темінь приховує

світло йде в люди

і проростає в споруди на честь їм

.

тіло Венеції грація розкіш

тіло Венеції стримана велич

тіло Венеції жінка бажання і доста

вічних очікувань з моря повернень

і з неба

                                                                (ГалинаМирослава)

https://www.facebook.com/Halyna-Myroslava-poetry-136123363263554/notifications/?notif_id=1578782105446430&notif_t=page_user_activity

 

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post