Ти виходиш сказати

– 

від екранних ночей до забілених пам’яттю тіней

   від розписаних стін до відсутності простору дня

крізь попрірвлений час і порізану тишу на скиби

вибуховими хвилями 

унакрив

без пуття

переходиш і йдеш через таїнства зречень

щоб назорене небо у серці вляглось

 замикання коротять

всеєдністю течій

а найбільше мовчанням на виклики SOS

ти виходиш сказати приходиш послухати

ніч

наче очі закривши губами повік щось чекає

       не спиняючи руху

         вигойдує тіло як трос

і човном вниз по серцю пускає

(Галина Мирослава)

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post