Словник і слово

Коли береш до рук словник, щиро думаєш, що писала його людина освічена, відповідальна й далекоглядна, бо працює зі словом…

Сьогодні один народний російський вислів, де йдеться про українців, з книги “Пословицы русского народа” Володимира Даля (1801—1872), заскочив мене настільки, що змусив прочитати трохи більше зібраних Далем, автором словника російської мови (у першому варіанті “Словаря великорусского наречия”), висловів.

Ось як звучить прислів’я, яке викликало у мене море болючих відчуттів: “Продали с хохла пояс за три деньги, а хохол нипочем в придачу пошел.”

Наскільки багато зверхності, бажання розтоптати, принизити! Яке негідне людини сприйняття представника іншої нації як свого раба…

Українські дослідники пишуть, що Даль вільно володів українською, хоча вважав себе росіянином, любив Україну, адже його дитинство пройшло тут. І мені щиро хочеться розібратись, що сталось, що в його збірці опубліковані вислови, які до припустимих навіть з великою терпимістю не долучиш. 

Слово — зброя, яка дія не завжди відразу… Автор зобов’язаний думати про наслідки. Поширюючи принизливі вислови без попередньої авторської статті, де автор мав хоча б наголосити, що стоїть на іншій позиції, що для нього неприйнятна зневага людини до людини (народу до народу в цьому випадку), він мимоволі сприяв і сприятиме моральному розкладу російськомовного суспільства, принаймні молоді, кращої частини молоді, яка цікавиться словниками, вчиться на них, бере їх за зразок.

Нагадаю, що перше видання цієї книги вийшло в 1862 році, через рік після скасування кріпацтва в Російській імперії. Друге видання — після смерті Даля. Для мене залишилось відкритим поки лише одне:

Чи були ці вислови опубліковані в першому виданні?

Сподіваюсь, що зможу знайти відповідь.

P.S.

Ось два записи зі щоденника Даля, які дають розуміння, ким він себе відчував:

1.«Я очень волновался, когда плыл к берегам Дании. Меня волновало то, что я увижу
Отечество моих предков, моё Отечество. Ступив на берег Дании, я окончательно убедился, что Отечество моё – Россия».
2.«Кто на каком языке думает, тот к тому народу и принадлежит. Я думаю по-русски».

P.P.S. Замість відповіді.

На титульній сторінці першого видання з прислів’ями Даль написав:”Пословица несудима”. Академік  Востоков дав схвальний відгук, однак другий рецензент, протоієрей-академік І.С. Кочетов виступив категорично проти, заявивши, що ця праця «посягает на развращение нравов». Через несхвальну рецензію книгу не змогли видрукувати зразу, а от після смерті імператора Миколи I автору вдалось проштовхнути її видання.

Гоголь характеризував Даля як ділову людину, позбавлену поетичного й творчого мислення.
Судячи з запису “Пословица несудима”, Даль не вважав за потрібне нічого від себе додавати, він був збирачем, статистом, якому розходилось на тому, щоб усе, що назбирав, опублікувати.  Хоча він з неймовірною точністю задокументовував почуте й прочитане, вмів комбінувати нові слова, вільно володіючи російською й (на різних рівнях) 12-ма іншими мовами, або легковажив з таким серйозним багажем, не усвідомлюючи сили слова на формування людини й міри своєї відповідальності (дивно, адже був батьком кількох дітей), або, хоча це малоймовірно, хотів звернути увагу на те, що треба бути дуже обережними, бо дна у морального падіння нема.
*До речі, він написав ще одну книгу – «Русские заветные пословицы и поговорки», куди ввійшли еротичні прислів’я. Цензура того часу не дозволила друк колекції таких народних творів.
/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post