Ой ти станеш синій цвіт, а я стану жовтий цвіт

Ой ти станеш синій цвіт

Одна з українських пісень, яку дуже любив М. Гоголь.
Ілюстрація з книги Ірини Монахової.
Слова, що викликають море відчуттів і думок.

Брат (синій цвіт) закохується у сестру (жовтий цвіт). Так стається через те, що люди їх з дитинства розлучили, тож вони про тісні родинні стосунки не знають. Їх вінчають, а коли вони дізнаються, що є братом і сестрою, хочуть розсіятись усюди травою…
Звучить як пісня про УКРАЇНУ, одна частина якої в одній державі, а друга потрапила до іншої держави.
Про цю пісню чимало письменників десь згадують.
Зокрема:
Т.Г. Шевченко в записах народної творчості  – Т. Шевченко. Синій цвіт,
Микола Костомаров (“Тільки вкупі б нам жити,/В однім зіллі два цвіти“)
Микола Костомаров. Синій цвіт   ,
Степан Васильченко – Васильченко. Ой ти станеш…
Є згадка про неї також у спогадах Олекси Воропая – О. Воропай. В дорозі на захід
Я довго шукала мелодію. Інтернет весь час скеровував мене на жартівливу пісню, перший стовпчик якої майже збігається з текстом, але це явно не те, що я шукала.
Натрапила я на спогади Романа Кирчіва “Три пісні з татового співу”. Тут автор згадує пісню з дуже схожим змістом, однак трішки коротшу. Вона обривається, не дійшовши до стовпчика про цвіт.  Але пан Роман подає у тексті мелодію. Чи не є це та мелодія, яку я так довго шукала, а слова, мандруючи з одного місця до іншого, трішки змінювались –  записано в с.Корчин, тепер Сколівського р-ну Львівської обл.
(найдивніше, що частина моєї родини з цього села)?!
Почала читати записи далі, бачу, що автор робив дослідження, у яких наводить мелодію зі “Збірника українських пісень” Миколи Лисенка, записану ним від Є. Красковської, яка почула її від Тараса Шевченка. Тут саме та жартівлива мелодія, яку можна почути й сьогодні, однак вона і текст аж надто різняться. При такому співі зміст, який говорить про глибші речі, втрачається повністю. Не почули чи зашифрували?!
/ / / /

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Галина Мирослава

Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...