Непоправна втрата

Моє улюблене число 19, від учорашнього дня воно вперше завдало мені біль. Саме 19 березня, у день, коли зазвичай повертаються бузьки в Україну, мій двоюрідний брат покинув її, нас та пішов назавжди у засвіти…

Гортаю свою книгу пам’яті… Нивиці. Міст над річкою Радославкою. Ігор (підліток) закидає вудочку, а я бігаю навколо (дошкільнятко) та заважаю сконцентруватись. Пригадую, як ми пірнали витягати раків, запихаючи руки у їх нірки… І останню розмову по телефону тиждень тому…

Світла пам’ять…

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...