Любов (ГалинаМирослава)

З етюдником у руках

ЛЮБОВ


а та що перестріває зненацька

не питає нічого

байдужа до твого віку часу місця можливостей

її не цікавлять твої обов’язки й зобов’язання

що було і що є

їй все одно за кого й за що ти чіплявся раніше

чому служив і кому себе присвячував

вона залітає у твоє життя як світло

як зірка з неба

як маленький безтурботний метелик

купає тебе як розгублене пташеня 

в собі

і розплющує завшир очі з надією поглинути

вимушуючи серце стискуватись  і розширюватись

а шкіру пружинити
,

вона налітає зненацька
розтуляє вуста
затримує дихання
розчиняє і перебовтує

відбираючи в тебе ім’я славу й безслав’я

честь і безчестя 

мову й розум

пронизуючи вимагає лише одного

впасти перед нею на коліна

самозречено безповоротно назавжди

(Галина Мирослава)
/ / / /

1 Comment

  1. Дорогі дописувачі, вибачте, хоч часом і хотіла б, не можу дозволити друк ваших навіть приємних слів, якщо вони жодним чином не стосуються тексту або зображення, також коли вони публікуються з метою дати посилання на сайти з продажем тих чи інших послуг, або з одного комп’ютера серією під різними іменами. Не можу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Галина Мирослава

Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

you may like this post