Зайчиків сон

Заболіла зайченяткова ніжка –

Впав, бідацтво, уранці він з ліжка,

Йому снився вовк престрашнющий,

Що до нього біг з темної пущі.

Вовчив зуби гострющі клац-в-клац,

Мить – і вчепляться зуби в матрац,

Аж тут бровко не витримав: ,,Гав!”

З переляку і зайчик упав.

Просто з ліжечка та й на підлогу,

Йой! Невдало зігнув свою ногу.

,,Ойойой, – кричать мама і тато, –

,,Допомогу пора викликати”.

Телефон не знайшли під рукою,

У кишенях дивились, в покоях. 

Вже зібрались вирушати до сусіда –

Глядь, від тої надбіди ані сліду

Не залишилось.

Все в зайчика чин чином –

П’є собі спокійно сік дитина.

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...