Доміно

Думки про доміно, що є чи не у кожному домі, сьогодні домінували наді мною.
Я згадала прочитане у Андреаса Окопенка (1930-2010), австрійського письменника, що писав українською лише в ранньому дитинстві:
,,Ти минаєш. Час
оновлюється.”
.
І мимоволі полилось, ніби маю розмову з Андреасом:
Розмова з Андреасом (Окопенком)
і хоча
як кості доміно
поставлені на ребра
падає від ударів часу
покоління за поколінням
кожного разу під натиском молодшого
чим ближче вони одне до одного
тим слабші удари
а тил поколінь попереду
затримує від падіння
особливо найменшого
на якого завжди найбільша надія
                                                                                                                                                      (Галина Мирослава)
/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post