Дитяче оповідання “Язичок”

Юрасику скоро буде три роки. Він уміє одягати штанці, защіпати светрик і навіть взувати кросівки. Але сьогодні йому не вдається. Мама хоче допомогти, однак хлопчик відмовляється. Тоді вона каже: “Поправ язичок”. Юрасик відкидає кросівки вбік і біжить до лазнички, хапає ослінчик за ніжку, підсуває його ближче до стіни, аж до самого дзеркала, стає на нього, а тоді запихає пальчик до рота, щоб почати поправляти там язичок.
Мама розпливається в усмішці й лагідно підказує: ”Юрасику, у черевиків теж є язики. Ходімо покажу”. Вона бере Юрка на руки й несе до вбиральні. Вони нахиляються над кросівкою. “Ось він”, – лагідно промовляє мама і торкає язичка на кросівці. Юрчикові тепер самому смішно. Він обіймає маму і вони дружно взувають Юрка у кросівки.
Взутий і задоволений, Юрась підходить до дверей. Набирається сили й штовхає. Проте двері не хочуть відкриватись. “Чому?” – напружено думає, а мама тут як тут: “Бери за ручку”. Юрась підбігає до матусі й хапає її за праву руку, задерши голову так, щоб бачити мамину реакцію. Однак мама чомусь не рушає з місця. Кілька секунд тиші… Аж тепер мама розуміє, що Юрась не про ту ручку подумав. “Синку, — вигукує вона, — у дверей також є ручка”, —  і пальчиком показує на неї. Юрась натискає на ручку й опиняється надворі.
Але раптом він відчуває, що дуже хоче пити й тому просить маму чайочку. ,,Добре, — відгукується мама і кличе повернутись до кухні, — Можеш не роззуватись, — продовжує, а через секунду додає:  — Я налию тобі з носика чайника, — і всміхається, — Тільки бери за вушко”. Хлопчик двома ручками відразу хапається за власні вуха. “Та ні, — сміється матуся, — за вушко горнятка на столі”.  Юрко обережно правою ручкою бере горня за вушко, випиває чайочок і бадьоро чимчикує до дверей.
“Як цікаво, — вголос думає він, — у мештів є язички, у горняток — вушка, у чайника — носик, у дверей — ручки, у стільчиків — ніжки!”
“А у цього камінчика — очко”, — додає мама і простягає Юрасикові камінчик з дірочкою наскрізь. Юрчик притуляє камінчик до ока й вигукує: “Мамо, ми забули про хвостик… Редиска має хвостик!”
“Так! — підтримує мама, — А тепер час гуляти”. І вони весело разом відчинили двері.

Запрошую: ГалинаМирослава “Язичок”

Авторка картини – художниця Маруся Тарасенко, дружина письменника Іллі Ільфа.

/ / / /

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Галина Мирослава

Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...