Григорій Лапченко

Багато років тому робила відео, де використала роботи талановитого художника Григорія Лапченка, його доля глибоко зачепила мене.

Григорій Гнатович Лапченкосин  козака Ігнатія Васильовича Лапи (Лапченка) та Ірини Іванівни Петрученко (або Петренко), що народився 21 січня чи 25 січня (різні числа у різних джерелах) 1801 року у Валяві, це Городищенський район Черкаської області, отримавши чудову освіту ще вдома: у Корсуні в іконописця Степана Превлоцького та в Білій Церкві у Якова Нікітіна, згодом у Санкт-Петербурзі  в Імператорській академії мистецтв у Андрія Івановича Іванова, ставши академіком та отримавши нагоду навчатись в Італії, чим рідко хто був винагороджений, закохується в італійську красуню Вітторію Кальдоні,  яка позувала багатьом відомим світовим художникам, на що дівчина відповідає взаємністю, згодом пара одружується. Та щастя не тривало довго – Григорій  почав сліпнути.

Разом з дружиною він повертається на Батьківщину, де зір трохи  покращується, працює управителем в одному з маєтків графа Воронцова в Криму, згодом з сім’єю переїжджає до Ревеля, невдовзі до Києва, звідти до  Одеси, у 1870-х Лапченко їде до сина у Динабург, згодом  підліковується у Петербурзі, де і помирає 28.03.1876 року, тож поховали його спочивати навіки на Преображенському цвинтарі Петербурга.

Halyna Myroslava “You’ll leave everything”
Галина Мирослава “Облишиш все”

Облишиш все.
Ввійдеш, мов пілігрим,
Освітленим
в Любов,
Що світ уповні.
Немає знань.
Немає кіл іззовні,
Бо ви –
Два гейзери,
Відкриті для шукань.
Світи – для вас,
розтулених до шалу.
Вуста врозліт
І врозсип раз у раз
В водоворотах зір, очей під шквали
Палких мовчань,
Гарячих слів і фраз.
Є тільки ви,
Два полонених чи
Дві крапельки єдиного спасіння.
Час залиши.
Тепер

Повз вік

Він вільний.
Віль осідає в глиб очей.
Навік.

/ / / /
Галина Мирослава

Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

you may like this post