Вічная пам’ять, Тарасе…

Тарасе, Тарасе, Вам би ще жити та жити… Ви з тих,  хто умів заворожувати відкритістю та теплотою свого серця, своєю чистою, дитинною душею, у якої нема прихованих помиїв по закутках… Таких, як ВИ, скільки б не було їм років, дійсно сприймаєш як своїх братів та сестер. Земля Вам пухом. Вічна-превічна світла пам’ять. Дякую Вам за те, що мала щастя з Вами спілкуватись листовно, хай рідко, та мала.

Вас буде не вистачати на цій землі…

http://novynarnia.com/2016/12/18/u-kanadi-pomer-taras-kazna-fermer-yakiy-sklikav-bizoniv-ukrayinskoyu-movoyu/

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post