Води часу

Поки об’єктивні причини затримують появу продовження про Краків на ,,Малій сторінці”, опублікую частину (початок) тут:

Повертаючись думками назад

Спогади мають здатність, обростаючи часом, додавати смаку. Особливо тоді, коли вони пов’язані з дорогими серцю дорогами. Я знову повертаюсь до Кракова.

Пригадую, як за вікном літака хмари викладались рівниною, вона була справді схожа на сніжну, всіяну лижними трасами, згадую, як невідь звідки проявились контури землі, так з’являлись мені у студентські роки обриси на фотопапері, коли я ще робила світлини сама, повторно чую  вітання з вдалим приземленням. Так приємно огортає зсередини тепло при згадці, що під час рейсу екіпаж послуговувався трьома мовами: польською, англійською, українською. А коли рекламували товар для продажу, українська була навіть першою, тоді, у літаку, я мимоволі усміхнулась, згадавши розповідь про телефонні дзвінки до однієї компанії на півдні України, де на вітання українською мовою відповідали російською, поки мова не заходила про купівлю дорогого товару, тоді на другому кінці дроту моментально згадували державну, виявляється, чудово вміли влучно нею говорити…

***

Краківський аеропорт видався велетенським одразу, а паспортний контроль пройшов настільки організовано, що на виході з аеропорту на годиннику (між нашими країнами різниця в часі становить одну годину) була фактично година мого вильоту зі Львова.

***

Краків, титул якого звучить: Столичне королівське місто Краків,  сприймається у світі як “духовне й наукове серце Польщі”, про нього хоч щось чули всі. Я теж не виняток. Це одне з найстаріших міст Польщі, перша столиця країни, формально до 1795 року, «Культурна столиця Європи», «місто літератури ЮНЕСКО». Воно живе під девізами: «Майбутнє – минулому» і «Минуле – майбутньому».

Води часу що завжди є

якщо не внизу то над тобою

можуть замерзнути  випаруватись

затриматись у ямах

налетіти на береги

збити тебе з ніг

залишити мул під ногами

але без тебе для тебе їм не дано щезнути…

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...