а перш за все він пам’ятає свій перший обліт поміж грудьми бруньок з випнутими пипками готовими порскати соком пам’ятає другий коли квіти кружинами розвертались до нього відкриваючись пригадує кожну від скромних що ніби далекі але близькі до оманливо заманливих і як вирвався втретє роздмухувати насіння навсебіччя бочком навсебожжя хіба йому забути утікав від жал усередині себе […]
Зовсім не важливо, що навколо весна, що в тебе нема жодної, виявленої спеціалістами, хвороби, ти задихаєшся. Чекаєш на слово, а натомість отримуєш мовчання, тебе заливає тим мовчанням з головою, ти захлинаєшся, ловиш себе на думці, що покинути світ цієї миті – абсолютно не страшно, жахно – покидати його довго, пропускаючи через серце.
Це луцька трилінка, мощення другої половини тридцятих років минулого століття, ідея такого брукування належить варшавському інженерові Владиславу Трилінському, який у 1933 році отримав патент на виготовлення шестикутних і квадратних кам’яно-бетонних плиток для замощення вулиць. Трилінка у Луцьку (volynpost) —————————————————————————————————————————————– *** потрібно йти в тобі й навтебе струм стояння не рятує від напруги ти провідник що вижити […]
“Дощ” Джефа Ровланда (Jeff Rowland), “художника дощів” ——————————————————————————————————————— Дощі а дощі починаються навесні коли все вертаючись на круги своя пнеться у ріст – насправді дощі повертаються зі свого вирію криком і блиском видихами втоми –і вдиханням перемоги – а справді дощі як і ти вгрузають у землю але їх сліз ніхто не бачить через власні […]
дзябрає дощ і бульчить вода кажеш початок а топить . весна . веслами веслами дужче греби сон відпускай занім човни в берег не вдарились . часу […]
І знову розмови з собою. З нотатником у руках Слухаєш ………………………………………………………………………Пусти уха меже люде, чимало почуєш. […]
Блукання . ліхтарями дерев починається здалеку ліс за верхівками крон коронують гетьманів над долом ти заходиш луною і шурхіт й дрижання і тиск болотистих утопій які поглинають і стогін за репризами чорних реприз погляд вгору над шляхом униз . ліхтарями дерев починається здалеку ліс у напів темноті хтось блукає від дому додому і відомо […]
З етюдником у руках . Нота мі – до ре доречно було б але я не можу без мі коли навколо все міниться з вибухами й без коли міньмА* залишається лише міраж до неможнісенько знеможнісенько до стану коли потребуєш переходу до світла без жодної чорної клавіші (ГалинаМирослава) — * Міньма – в обмін
З етюдником у руках –Дощ . а дощ говорив одверто як і ти так само вільно самовільно змушуючи хвилі відчутні в усьому підійматись пінитись опускатись загортати й відпускати проникати крізь усе помітно й непомітно тілесне й безтілесне особливо вперто крізь те що стоїть на заваді мовби води навколоплідні створені задовго до твого народження на землі […]
З етюдником у руках – Чорний лелека – відчуваючи тривогу за майбутнє він озираючись летів долу . (лише поезія подарована небу залишалася там аби дай Боже колись могти знову піднятись) . наближався леле чорним відрізком тіла з червоними краями початку й кінця про застережні знаки яких заведено згадувати лише по ночах . поміж розкритими як […]