Cиноніми (ГалинаМирослава)

https://www.facebook.com/synonimy.info/

Малюнок

Синоніми (Мала сторінка)

(оповідання для школярів молодшого віку)

Антон біг до хати, переповнений бажанням сповістити мамі про сьогоднішній незабутній урок української мови. І коли неня відчинила двері, він тут же з піднесенням випалив: “Антоніми”.

— Які антоніми? — не второпала матуся.

— Борислава Остапівна пояснювала нам, що таке антоніми. Розумієш? — і продовжив відхекавшись. — Усі в класі розвернулись до мене, а дехто навіть у долоні заплескав. На честь Антона.

— А, — блимнула очима мама. — Вам Борислава Остапівна сказала, що на честь Антона?!

— Ні, то ми так спершу всім класом визначили. Потім вчителька пояснила, що  ”ант” означає ”проти”, тобто протилежний, а ”онома” грецькою мовою — ”ім’я”, ”назва”.

— А які протилежні слова ти можеш назвати? — допитувалась ненька.

— Білий — чорний, земля — небо, брат — сестра.

— Ти диви! А для мене ви з Марійкою — синоніми.

— Мамо, ми не можемо бути синонімами, от я і Богданчик — синоніми, бо ми твої сини, а Маруся — наша сестра, вона тобі дочка, а ніяк не син.

— Синя, синя — втрутилась дворічна Марієчка, показуючи пальчиком синю кульку, що святково звисала зі стелі.

Мама відчепила синю кульку й подала дівчинці, продовжуючи розмову:

— Синоніми — це слова з дуже близьким значенням. Слово ”синонім” грецьке, тому наші cини тут ні до чого, ”син” зі старогрецької перекладається як  ”плюс”, а ціле слово ”синонім” — то вираз ”паралельна назва”. Замість ”паралельний” можна сказати тут щось на кшталт ”однотипний”.

Мама трішки помовчала, а тоді поцікавилась:

— Хлопці, а ви хоч знаєте, що таке паралельні прямі?

Хлопці вигукнули відразу та одностайно:

— Ага! Аякже!

— От і добре, — і ненька всміхнулась до усіх своїх дітей, а тоді спитала молодшого з двох синів, тобто середульшого з її трьох дітлахів:

— А що ти знаєш про омоніми?

— Монько, моньо, — перебила Марічка, почувши слово, схоже на молоко.

— Не знаю нічого, — щиро признався Антон, — ми ще не вчили омонімів.

Мама погладила донечку по голівці, швиденько загріла молоко, налила малій і запропонувала синам поглядом, без слів, приєднатись до трапези. А як усі повідставляли горнятка вбік, спокійно продовжила:

— Якщо вас запитає хтось про Антона й антоніми знову, то треба буде врахувати, що ці слова — не антоніми, не синоніми, навіть не омоніми, вони пароніми.

— Дібрана пара, як пироги й сметана, — вставив Богданко, найстарший з усіх дітей.

— Пароніми — це подібні за звучанням і написанням слова, проте неоднакові. І обов’язково запам’ятайте: мають різне значення, як Антон з антонімом, — розтлумачила мама. — До речі, старогрецьке слово ”пара” —  ”біля, поруч” по-нашому.

Трошки помовчала, а тоді жартома заспівала у стилі реп:

— Ти, біля тебе я — от і наша пара.

— Але я не можу зрозуміти, що таке ті омоніми! — трохи підвищивши голос, вигукнув Антон з роздратуванням, а опісля звернувся до брата, — Може, Бодю, поясниш? Ти ж у нас мудрий!

— Простіше простого! От бабка — це що? Подорожник — раз, гриб — два, комаха — три, камінь для клепання коси — чотири, великодня паска — п’ять. Слово одне, а значення різні. У бабки навіть не 5 омонімів, а значно більше. Є ще омографи, омофони й…

Антосьо підняв голову догори та, зовсім не збираючись дослухати, випалив, мовби його щойно чимось облили:

— З мене досить. Не можу більше. Мені треба відпочити, я тільки-от зі школи прийшов.

Всі примовкли, однак не мала Маруся. Вона торкнула братика за рукав і благально попрохала, розвертаючись до вхідних дверей:

— Анті,  гайту.

— Ходімо, — радо погодився Тонь.

— Синоніми, — пожартувала матуся.

— І що ж тут синоніми? — поцікавився Богданко. — Гайту і ходімо чи Антось з Марійкою?

— А ти як думаєш? — спитала мама й почала розігрівати обід, який щиро вважала антонімом до слова голод.

—-

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...