Час вчить?

До рук потрапила українська газета, видана навесні 1954 року.

Перерви ніби й не було, хоча нині не 1954-ий, а 2021-ий. Одвічно у жорстокій боротьбі за території (бажано з мовчазними рабами або без корінних народів) імперії використовують всі засоби, не нехтуючи брехнею, фальсифікаціями, катуванням і відвертим знищенням людей. При тому працюють як на території країв, на які полюють, так і за їх межами, штучно обмовляючи, точніше, “опускючи на дно”, тих, кого треба підкорити своїй волі, обікрасти, або взагалі прибрати з лиця землі.

Як зачароване коло…

 

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post