Савиця (ГалинаМирослава)

Savica*

сходами

якими ти не сходиш а лише підіймаєшся

навіть коли йдеш донизу

.

між яйцями розкладених на всі боки каменів

(здається всередині кожного хтось дихає)

.

і поміж білих їхніх зубів

що змушують здригнутися

ніби несподівана різкість пахолка

(ти ж знаєш як то

щойно визрілому підлітку

потрапити в глухий кут

з якого він прагне вийти самостійно)

вище

хай під дощ

що застилає собою світ

і робить сходинки під ногами слизькими

.

долаєш себе

і шлях

.

і коли тебе

в тобі

залишається лише на вибух

від щастя

.

таки розтріскується скеля

в Аль-пах

(паль бах) і

бачиш

як вуса води течуть гратися

смачно

струмками по її бороді

її шиї

альбо

і по твоїй

.

волосинами сплітаючись у кола аркану

і вириваючись навприсядки

вдаряти пальцями ніг

старі барабани каменів

на денці ущелини

.

і луною виринати вистрибом

у твоєму серці

над зубами долі

.

аби долу йдучи

до свого бохіня*

не спіткнутись тобі

не вдаритись

зі світочем що палає

у пам’яті

подивом і

точкою опори

                                                                                                         (ГалинаМирослава)

* Savica, українською Савиця, – це словенське карстове джерело в Альпах, водоспад та струмок, що впадає в мальовниче спокійне озеро Бохінь (походить від слова Бог, відповідне українське слово – Божінь).

Словенія

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post