Переспіви з Ерни (Erna Rosenstein)

Сьогодні 17 травня. Польська мисткиня, одна з ключових фігур польського авангарду, а також письменниця Ерна Розенштайн народилась у Львові (17 травня 1913 – 2004, Варшава), тому я не могла стриматись від спокуси зазирнути до її віршів.

“Затримане під повіками”

Szczęście                                                                                                Щастя 

Mieszkać.                                                                                          Десь би замешкати.

Mówić światłem.                                                                             Говорити світлом.

Budować kryształ.                                                                          Вирощувати  кристал.

Chodzić promieniem i mlekiem.                                                 Ходити промінням і молоком.

Otwierać słońce.                                                                             Відкривати сонце.

Świecić w przejrzystości.                                                               Світити в прозорості.

Mieć ziemię i niebo.                                                                       Мати землю і небо.

Zbliżać skinieniem dalekość.                                                       І зближувати знаками далечінь.


We dwójkę                                                                                        Удвох

Jest cisza między nami.                                                            Між нами тиша,

Ona wszystko słyszy.                                                                  Вона все чує.

Zaplątani w całe sznury kroków,                                             Поплутані зовсім шнурами кроків,

musimy iść…                                                                                Мусимо йти…

Odjęło nam usta…                                                                      Відняло нам мову…

Zresztą… nie ma na to słowa.                                                   Зрештою… і слів у нас нема.

———————————————————————————————————————————–

Śpiąca królewna                                                                         Спляча красуня

 

Ona z miękkości płatków i woni,                                           Вона з  м’якості пахощів і пелюсток,

na samej granicy życia…                                                          на самому краю життя…

 

Po co ją było budzić, rycerzu?                                                Навіщо її будити було, лицарю,

Jej urodziny z pocałunku,                                                       І народжувати з поцілунку?

a dalej będzie… z czego?                                                         А далі бути… з чого?

 

Rozdarłeś różę.                                                                        Прорвав ти троянду.

Wszedłeś do niej.                                                                    Зайшовши до неї.

Wydobyłeś z ukrycia.                                                             Зі схованки видобув.

Cały dwór się poruszył.                                                          Цілий двір розрухав.

Coś z niczego powstało…                                                      Щось з нічого постало.

Po co?                                                                                       А нащо?

 

Teraz płaczą róże płatkami.                                                 Тепер  троянда пелюстками плаче.

Nie mogą bronić jej dłużej.                                                  Не можуть вони боронити її.

Pustka w gałęziach łopoce                                                    І пустка між гілок лопоче

kolcami pełnymi krwi.                                                          шипами, повними крові.

 

Nie będzie już tego miejsca,                                                Немає вже того місця,

choćbyś świat cały przemierzył,                                          хоч увесь світ ти б обійшов,

choćbyś z powrotem odkręcał                                             навіть якщо б повідкручував назад

noce i dni…                                                                             ночі та дні…

 

Po co ją było budzić, rycerzu?                                            Для чого пробудив її, лицарю?


У переспіві ГалиниМирослави

 

P.S. Тепер ці переспіви можна побачити на сайті “Мала сторінка” – Ерна. Переспіви. Мала сторінка

 

 

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post