Сьогодні 17 травня. Польська мисткиня, одна з ключових фігур польського авангарду, а також письменниця Ерна Розенштайн народилась у Львові (17 травня 1913 – 2004, Варшава), тому я не могла стриматись від спокуси зазирнути до її віршів.
Szczęście Щастя
Mieszkać. Десь би замешкати.
Mówić światłem. Говорити світлом.
Budować kryształ. Вирощувати кристал.
Chodzić promieniem i mlekiem. Ходити промінням і молоком.
Otwierać słońce. Відкривати сонце.
Świecić w przejrzystości. Світити в прозорості.
Mieć ziemię i niebo. Мати землю і небо.
Zbliżać skinieniem dalekość. І зближувати знаками далечінь.
We dwójkę Удвох
Jest cisza między nami. Між нами тиша,
Ona wszystko słyszy. Вона все чує.
Zaplątani w całe sznury kroków, Поплутані зовсім шнурами кроків,
musimy iść… Мусимо йти…
Odjęło nam usta… Відняло нам мову…
Zresztą… nie ma na to słowa. Зрештою… і слів у нас нема.
———————————————————————————————————————————–
Śpiąca królewna Спляча красуня
Ona z miękkości płatków i woni, Вона з м’якості пахощів і пелюсток,
na samej granicy życia… на самому краю життя…
Po co ją było budzić, rycerzu? Навіщо її будити було, лицарю,
Jej urodziny z pocałunku, І народжувати з поцілунку?
a dalej będzie… z czego? А далі бути… з чого?
Rozdarłeś różę. Прорвав ти троянду.
Wszedłeś do niej. Зайшовши до неї.
Wydobyłeś z ukrycia. Зі схованки видобув.
Cały dwór się poruszył. Цілий двір розрухав.
Coś z niczego powstało… Щось з нічого постало.
Po co? А нащо?
Teraz płaczą róże płatkami. Тепер троянда пелюстками плаче.
Nie mogą bronić jej dłużej. Не можуть вони боронити її.
Pustka w gałęziach łopoce І пустка між гілок лопоче
kolcami pełnymi krwi. шипами, повними крові.
Nie będzie już tego miejsca, Немає вже того місця,
choćbyś świat cały przemierzył, хоч увесь світ ти б обійшов,
choćbyś z powrotem odkręcał навіть якщо б повідкручував назад
noce i dni… ночі та дні…
Po co ją było budzić, rycerzu? Для чого пробудив її, лицарю?
У переспіві ГалиниМирослави
–
P.S. Тепер ці переспіви можна побачити на сайті “Мала сторінка” – Ерна. Переспіви. Мала сторінка
