Папуша

МОВ мені

мов

над сном моїм

сном

зимовим

весною

 розбрунькуюся

 потечу

 по стеблу від коріння й плачу

над мовчаннями

і над собою

мов мені

мов

 поміж співами безлічі мов

собою

                                                  (ГалинаМирослава “Мов мені”)

І хоч відомий фільм 2013 року “Папуша” справив на мене досить сильне враження, емоції, які викликала у мене сама Броніслава Вайс, циганська поетка, переповнили мене навихлюп, і я таки мушу залишити тут відео, де говорить сама поетка (з 2.02).

Життєствердна, повна внутрішнього світла Папуша, народившись в теплий час року, чи то 17 серпня 1908 року, чи 10 травня 1919-го, пішла у засвіти в останній місяць зими – 8 лютого 1987-го, 35 років тому.

Deszcze łzy mi obmywały,
słońce, mój ojciec cygański, złoty,
ogrzewało mnie
i pięknie opaliło mi serce.

Мандрівний табір, у якому в Любліні народилася і виросла Броніслава Вайс, подорожував Україною (Поділля, Волинь), Литвою (в околицях Вільнюса), містами, містечками й селами Польщі. Її оточували ліси, поля, води рік і струмків, дороги, спів птаства, голоси звірів і людей, особливо циганська та класична музика, адже родина майбутньої поетки складалася переважно з музикантів, які грали на арфах. І ота непоруйнована природа завдяки нерозгубленій за життя природності, відкритості та теплому серцю відчувається в її поезії, яка підкуповує…

patrzę tu, patrzę tam –
jak się księżyc myje w ciepłych wodach,
niby w strumieniu pod lasem
Cyganeczka młoda.

Cóż to się dzieje
Wszystko się chwieje.
To świat się śmieje.
[“Patrzę tu, patrzę tam” (“Dikchaw daj, dikchaw doj”), переклад з ромської Єжи Фіцовського, 1951)

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post