Літай-бо

Літай-бо
     –          
осені скрипка 
затято звучить
деко порожнє
а звук наростає
трусить як грушу
лишає сіль сліз
і не на віялах
вій
а сягає
вглиб
звідки змінює напрям в тобі 
звуку глухого до дзвону
відзвону
хоч йде сама від дзвінких у глухі
(третій закон Ньютона)
ніби ніколи не було стін
шкір шкаралуп
і засідок тиші
осені скрипка одна
а тих лун
стільки що рвуться
вхідних дверей лиштви 
і підіймає і опуска
і не затримує
нумо літай-бо
тайно на сході
початок де дня
листочком на вітрі
Лі Тай Бо
літай-бо 
менше болітиме
                                             (ГалинаМирослава)
/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post