
Тісто підходить у діжі.
Війна.
Засвіт стрільба з міномета.
Час закипає, наче вода,
й кане.
Бодай би не в лету…
Піч розпікається.
Обстріли йдуть.
Але як тихнуть,
то далі
Садиш з молитвою.
Бачиш –
ростуть
Всмак від глухої печалі.
Тихо.
Гнітяться поволі,
як світ
Вранці опісля ночі,
Пастві готуєш,
що вірить у квіт
І у слова пророчі.
Обстріли знову,
навкіл сокорить.
Тіло як прапор тріпоче.
Пахне цілунком.
Яка ж бо то мить!
Радості сльози на очі.
Трісочку встромиш…
Виймати пора.
Під рушники.
І в дорогу.
Паства чекає
Така, що життя
Віддасть
за святу перемогу.
(ГалинаМирослава)
Я бачу дорогу, бачу перемогу.
Буде!