плачуть ниці Твої Боже
задихаючись від масок і втрат
від словоблуддя й епітафій* на позір
як риба що судомно ковтає повітря над стоячою водою
зачерпнуті ковшем створеної ними реальності
що планує доконечне перерости у віртуальну
.
плачуть ниці Твої Боже
негідні торкнути присохлими вустами плащаницю
якою огортали тебе ховаючись від правди й відвертості
аби забути
не бачити
не чути
не відчувати
.
безсилі торкнутися навіть тоді
коли епічно стають ниць перед епітафією**
хіба що повітряним безе́***
без права причастя через цілунок
адже цілувати це стати цілим з Тобою
не на мить смерті
на життя
вічне
.
*Епітафія – тут: поетичний твір, панегіричний або сатиричний, написаний у зв’язку зі смертю чи втратою кого-небудь й виголошений перед публікою.
** “Еπιτάφιος” (епітафія у християнстві) – плащаниця. Саме слово “епітафія” перекладається “на гробниці”, “епі” – на, “тафос” – гробниця, саркофаг, надгробний.
***Безе – поцілунок (жартівливо).
