Вітер (казка для дорослих, Галина Мирослава)

а перш за все
він пам’ятає
свій перший обліт
поміж грудьми бруньок
з випнутими пипками
готовими порскати соком

пам’ятає другий
коли квіти кружинами
розвертались до нього
відкриваючись  
пригадує кожну
від скромних
що ніби далекі але близькі
до оманливо заманливих

і  як вирвався втретє
роздмухувати насіння
навсебіччя
бочком
навсебожжя

хіба йому забути
утікав від жал усередині себе

у пошуках начал

і суті

а сьогодні 
коли час смеркатися
і пам’ять б’ється в скронях до викрику
навкруги майже голо
деінде смереки зеленими вінками
над чорними стрічками землі
з білими написами угорі

здається хмари беззвучніють
черкаються чарками на прощання
заповідаючи тишу

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post