Вільним від, вільним у

Сьогодні Оксана Забужко мимовільно пригадала мені одну мамину, часто згадувану нею, повідь.

Коли мама на початку 50-х років минулого століття навчалась у Львівському державному педагогічному інституті, який існував у Львові з 1940 по 1960 рр., за винятком часу окупації міста німцями (у 1960 р. його приєднали до Дрогобицького педагогічного інституту, проте переважна більшість викладачів цього закладу залишилась у Львові й продовжила викладати свої дисципліни у Львівському університеті),  студенти ВНЗ, як було заведено в Радянському Союзі, вивчаючи таку  навчальну дисципліну, як марксизм-ленінізм, ретельно заучували назубок цитати з Леніна, Маркса, натоді ще й Сталіна. Одного разу один з маминих одногрупників на семінарі з історії (то був лише перший курс!) обмовився, навряд чи сказав навмисно, адже такі речі не минали безслідно, про арешти за антирадянську діяльність і антирадянську пропаганду повсюдно знали всі,  – замість Ленінської фрази:Жить в обществе и быть свободным от общества нельзя,  хлопчина сказав: “Жить в обществе и быть свободным в обществе нельзя“. Керівництво інституту відреагувало майже миттєво – цього студента негайно вигнали з вишу. Що з ним було далі, мама ніколи не чула, а ставити такі запитання однокурсникам просто боялась.

Усе в цьому світі призначене служити, навіть абстрактні поняття, і, власне, чому й кому служиш –  вибір кожної людини. Свідомо чи несвідомо, але кожний робить свій вибір, навіть якщо він цього не визнає.

/ / / /
Галина Мирослава

Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

you may like this post