Втрата (ГалинаМирослава)

Зовсім не важливо, що навколо весна,
що в тебе нема жодної,
виявленої спеціалістами,
хвороби,
ти задихаєшся.
Чекаєш на слово,
а натомість отримуєш мовчання,
тебе заливає тим мовчанням з головою, 
ти захлинаєшся,
ловиш себе на думці, що покинути світ цієї миті –
абсолютно не страшно,
жахно –
покидати його довго,

пропускаючи через серце.

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...