Ангел (ГалинаМирослава)

                          Пам’яті загиблих українців у визвольній війні проти російських окупантів

                                                                                                                   Ангел

плачуть ікони
і юшиться кров’ю земля
трусяться стіни
зриваються дико снаряди
друзками скло
розлітається
хто тут?
я… я
канонади
ти ще викрикуєш
леле
але
в світі нема вже
нема вже
невже?
лун і відлуння
твого земного
замовкло
не чують нічого
їм не побачити ще раз тебе
в очі поглянути
в очі ці очі
ти ж усе бачиш
й кажеш пророче
все буде добре
над вами я
не плач Україно моя

        Ангел (мала сторінка)

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post