Currently Browsing "Проза"

Два (оповідання з книги “Маю вам сказати”, ГалинаМирослава)

— Я візьму всі твої болі й гріхи на себе, не хвилюйся, все буде добре, — сказав Михась, і вона як стояла, так і завмерла. Єдине, чого їй хотілось цієї миті, але Леся навіть признатись собі боялась, — аби він завжди був біля неї. Надією, опорою, захистом. Їй здавалось, що вона дуже сильна, що незалежність […]

/ / / /
Читати далі

ЧЕРВОНИЙ МАК (ГалиниМИрослаВИ)

На світлині зображена сокальська вишита сорочка – Сокальські вишиті сорочки ——————————————————————————————————————————— Фрр! Здійнялись круки в небо. Зі свистом:”Ф’ю, ф’ю”… “Кра”… До кісток. Ти б теж хотіла так легко відірватись від землі, розправити крила рук і, вихитуючи пір’їнами пальців, кистями, відчувати пучками доторки повітря, чути кожен м’яз і нерв, що здіймає й опускає передпліччя, плечі, розрухуючи […]

/ / / /
Читати далі

Теодосія/Феодосія (оповідання, ГалинаМирослава)

  Тео-досі-я Досі, о Θεο, мій Боже, я пам’ятаю ту хвилю, ту пінну фалю, близьку до темного фіолету у своїй основі, ті бульки її слини, що прикидалися вовною, по краях. Вона котилася навіжено по білому піску Теодосії, такому білому, як моє ще не віддане сонцю тіло першого в житті дня на морі. Пам’ятаю її непогамовність, […]

/ / / /
Читати далі

Знак (Галина Мирослава, оповідання)

З присвятою родині по татові, яка пережила депортацію на початку травня 1946 року[1] Горличка сиділа на димарі довго. Помітили ми її не відразу — садова турочка* мовчала. З таким горлечком та й не туркотіти?! Тутайка* не рухалась. Виглядало, ніби хтось прикріпив скульптуру самотньої птахи на вершечку складеного в одну цеглу вузького, геть невисокого, комина. Її […]

/ / / /
Читати далі

Оповідання “Вперед” (ГалинаМирослава)

Дощ вперто довжив дні. Ця фльора[1], ця безперестанна капанина з неба, змінювала напрям своєї косості, інколи підлаштовувалася під попутний, часом під супротивний вітер, почасти йшла майже прямо, але все одно не переставала мучити котрий день. Здається, природа хоче притиснути кожну істоту до землі, щоби та не сміла підняти очі, метнутись увись, лише бажала якогось укриття, […]

/ / / /
Читати далі

Репутація

Тебе розбудили. У повітрі привидом зависла ніч. Густа. Тисне. Не чорна, не сіра, скоріше — темно-сива. Хоча що з того — ти все одно не знаєш куди себе подіти у цій терпкій тмосивості*. Тобі давно пора звикнути. Ти б мав якось по-іншому жити по ночах, знайти якийсь вихід. Ти ж знаєш, що твоє хропіння нестерпне. […]

/ / / /
Читати далі

Варшава

Трішки казки. Віківщина             Моя подорож до Варшави, яка відбулась завдяки акції майже безкоштовного проїзду від автобусів “Ecolines”, не була запланованою взагалі, я випадково побачила акцію і загорілась. Дозволяю собі одну подорож на місяць, якщо все складається більш-менш добре, на лютий збиралась лише до Кракова, але спокуслива нагода побачити Варшаву ввірвалась у життя потоком, який […]

/ / / /
Читати далі

Cупутник

Віднайшла у своїй електронній пошті, яку трохи вирішила почистити, написане багато років тому коротесеньке оповідання, що мало би входити до книги “Маю Вам сказати”. Мені важко повертатись до старих текстів з дописуванням. Щось не пускає. Якщо пропонують поправити, то скоріш за все ця річ відправиться в шухляду або й у смітник, добре, якщо до неї […]

/ / / /
Читати далі

Води часу

Поки об’єктивні причини затримують появу продовження про Краків на ,,Малій сторінці”, опублікую частину (початок) тут: Повертаючись думками назад – Спогади мають здатність, обростаючи часом, додавати смаку. Особливо тоді, коли вони пов’язані з дорогими серцю дорогами. Я знову повертаюсь до Кракова. Пригадую, як за вікном літака хмари викладались рівниною, вона була справді схожа на сніжну, всіяну лижними […]

/ / / /
Читати далі